Розповідь
По довгій, дикій, стомлюючій дорозі йшов чоловік та пес. Ішов він собі йшов, втомився, пес теж втомився. Раптом перед ним - оазис! Прекрасні ворота, за огорожею - музика, квіти, дзюркіт струмка, словом, відпочинок. - Що це таке? - запитав мандрівник у охоронця. - Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш увійти й відпочити по-справжньому. - А є там вода? - Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни... - А поїсти дадуть? - Усе, що захочеш. - Але із мною пес. - Шкодую, сер, із собаками не можна. Його прийдеться залишити тут. І мандрівник пішов повз.. Через якийсь час дорога привела його на ферму. У воріт теж сидів охоронець. - Я хочу пити, - попросив мандрівник. - Заходь, у дворі є колодязь. - А мій пес? - Біля колодязя побачиш поїлку. - А поїсти? - Можу почастувати тебе вечерею. - А собаці? - Найдеться кісточка. - А що це за місце? - Це рай. - Як так? Охоронець у палацу неподалік сказав мені, що рай - там. - Бреше він усе. Там пекло. - Як же ви, у раю, це терпите? - Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.
|