Шановні пані!
Скажу вам прямо:
Уся ваша злоба
Від недотраху!
По життю крокуючи вперто.
Одне усвідомив я твердо.
Спину тримати слід прямо,
Щоб черево гордо нести!
На сучий гавкіт не відповідаю,
Свій гнів на повідку тримаю,
Оскільки цим (напевно знаю)
Я шавкам більше досаджу!
Україна, рідний край,
Поле, річка, синій гай.
Любо стежкою іти,
Москалям двать п:::зди!
Сьогодні свято у дівчат,
Сьогодні буде п'янка.
Та щічки дівочі горять
З похмілля спозаранку.
Стоять дівчата, лежать дівчата.
Доводиться переступати.
Тому що на 10 дівчат
Хлопці взяли 7 по 0,5!
Якось вночі за стіною
Щось голосно хлопнуло.
Це жінка надувна
Під сусідом лопнула
І діагноз був невірний,
І рецепт неточний ...
Терапевт кінчав вечірній,
Фармацевт - заочний.
Вночі не горить світильник.
Я на кухню проберуся,
Мовчки вскрию холодильник,
Та як слід Нажруся.
Якщо жити у хаті, що скраю,
Не часто з людьми говорити
(здалека та через марлю),
То можна їх полюбити.
За віконцем весна розквітала
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині
Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу,
П'ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не злочинець.
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, є українець
Якщо сала не їстиму я.
Розкажи, снігуронька, де була?
Розкажи-но, мила, з ким спала?
Кожна печінка повинна знати:
Свята почались - починай фільтрувати.