Історії про собак

Якось до мене у двір заблукав старий, стомлений на вигляд пес. На ньому був нашийник, і пес був дуже охайним, так що я зрозуміла, що він не бездомний і за ним добре доглядають. Пес спокійно підійшов до мене, я погладила його по голові, потім він зайшов слідом за мною до будинку, повільно перетнув передпокій, згорнувся калачиком у кутку, важко зітхнув і заснув.
На наступний день він прийшов знову, привітав мене у дворі, знову зайшов до будинку і заснув на тому ж місці. Спав він приблизно годину.
Так

По довгій, дикій, стомлюючій дорозі йшов чоловік та пес.
Ішов він собі йшов, втомився, пес теж втомився. Раптом перед ним - оазис!
Прекрасні ворота, за огорожею - музика, квіти, дзюркіт струмка,
словом, відпочинок.
- Що це таке? - запитав мандрівник у охоронця.
- Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш увійти й відпочити
по-справжньому.
- А є там вода?
- Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни...
- А поїсти дадуть?
- Усе, що захочеш.
- Але із мною пес.
- Шкодую, сер, із собаками не можна. Його прийдеться залишити тут.
І мандрівник пішов повз.. Через якийсь