Історії чорні

Д `Артаньян
Мій товариш Андрій вже півроку знімається в серіалі, але вчора і сьогодні зірвав людям зйомку. Захворів. Лікар сказав, що ще днів зо три, чотири ні про які зйомки мови бути не може.
Ну, почекають, нікуди не дінуться.
Андрій хоч і молодший за мене на пару років, але останнім часом почав активно сивіти і сильно турбувався з цього приводу, як наслідок - яскраво виражена криза середнього віку, а з кризою треба якось боротися.
Спосіб боротьби в Андрія простий: чим більше жінок він «обробе» за одиницю часу, тим міцніше буде його старіючий чоловічий дзот.
Андрій пустився у всі тяжкі: сьогодні одна, завтра інша, плюс вчорашня одна, плюс знайомство з четвертого - потенційною післязавтрашньою ...
Його і самого вже ковбасить від цієї вантажно-розвантажувальної логістики, а що робити? Добре, хоч його багато впізнають, а то він схожий на маніяка - комп'ютерника, який живе з мамою і варить з людей тушонку ... (Хоч би він цього не прочитав ...)
«Але і у Д` Артаньяна буває прокол ... »
Вчора, наш Андрій втік в гості до однієї томної сорокарічної красуні: в руках презервативи, а в кишені брюк дороге шампанське (може і навпаки, я особисто не в курсі, як це буває, я-то одружений ...) Легкий морозець, настрій при піднятий, а біля під'їзду стоять дві карколомні дівчини - років по 18, але з тих у яких з десятикласницями вже величезна прірва ...
Андрій увімкнув обличчя, в якому його легше могли впізнати і його впізнали.
Познайомився, особливо з Аллою, пригостив цигарками, подарував запальничку,
записав Алли телефон і увійшов до під'їзду, шкода що півтори години не гумові, а то б ще поговорив з дівчатами.
У той день в Андрія був ідеальний чоловік, ну тобто чоловік тієї гарячої жінки, був ідеальним для Андрія, тому, що працював він водієм автобуса, який доїжджає аж до Варшави.
Ну хіба не ідеал?
Подзвонив у двері

Вам все ще не щастить? Не забувайте, все могло б бути набагато гірше ...
1. Середні витрати на порятунок і реабілітацію одного тюленя після аварії одного великого танкера на Алясці склали близько $ 80,000. При випуску в море двох останніх, тварин, що особливо дорого обійшлися, було вирішено провести спеціальну церемонію під радісні оплески присутніх глядачів. Через кілька секунд, на очах у всіх, обох винуватців свята зжерла величезна косатка, що казна-звідки взялася.
2. Студентка, яка вивчала психологію в Нью-Йорку, здала кімнату
робітникові-теслі. Вона збиралася постійно діставати мешканця і вивчати на ньому поведінкові реакції. Після декількох тижнів постійних причіпок, тесляр розлютився врізав їй сокирою, залишивши її дебілом до кінця днів.
3. Жінка, прийшовши додому, побачила чоловіка на кухні, який відчайдушно тряс проводом, що

Регіональний аеропорт. Диспетчер дає дозвіл на зліт. В цей час співробітник аеродрому косить траву навколо ліхтарів біля злітної смуги, обладнання - коса класична.
Погода не дуже, накрапає дощик і співробітник одягнув плащ-палатку. Косить траву. У цей момент невеликий старенький літак вирулює на зліт з цієї ж самої злітної смуги.
Диспетчер дає команду звільнити

ГОЛОВА
Якщо медик цинічний у зв’язку з професією, то першокурсник - ще й з огляду на вік. Шик першокурсника не просто поснідати у анатомічній лабораторії, але бажано спершись на випотрошений труп. Так встановлюються нормальні робочі відносини з тлінним людським тілом. А вже санітарити у морзі - законний студентський підробіток. Своя бравада у кожній справі. Правила вищого вже тону, аристократичного, рекомендують студенту мати вдома череп. Ні не муляж, а справжній; атрибут священного та стародавнього ремесла медицини. Як наочний посібник він корисний, щоб вчити кістки черепа, яких числом - непосвячені й не підозрюють - сто двадцять сім. Одночасно він є вишуканою прикрасою інтер'єру та гарним як підсвічник, попільничка, прес-пап'є й чаша для вина на п'янках при залицянні до дівчат. Річ у господарстві цінна. Він ще й грошей коштує немалих. Студент та гроші - речі сумісні рідко й ненадовго. І наш студент вирішив обзавестися такою необхідною річчю просто й безкоштовно.
Наш студент підробляв у анатомічному театрі. Анатомічний театр відрізняється від звичайного театру тим, що померлі від нудьги у другому розважають відвідувачів у першому. У чані з формаліном, де плавали роками препарати, наш студент надибав відповідну безгоспну голову й у зручний момент її вивудив. Він акуратно запакував голову у поліетиленову торбу, обернув газетами й уклав у мішечок. Та нишком виніс. Через місто у годину пік подорож з головою давала своєрідні відчуття. У трамваї просили: та підійміть ви свою сітку, на вулиці цікавилися: молодий чоловіче, не підкажете, де ви купили капусту; тощо. Він знімав кімнату у комуналці, у гуртожитку місця не дісталося. Дочекавшись вечора, коли сусіди перестали на кухні швендяти, він приступив до процесу. Налив у каструлю води, сипанув щедро солі, щоб тканини краще відшаровувалися, занурив напівфабрикат й поставив на плиту, на свій пальник. Довів до кипіння, зсунув кришку (можна записувати рецепт до книги про смачну та здорову їжу), помилувався, та пішов до себе. Ліг на диван й став читати анатомію, готуватися до заліку. З великим задоволенням повторює по атласу кістки черепа.
Тим часом виповзає по нічних справах сусідка зі слабким сечовим міхуром. Сусідка - вона цікава згідно своєї комунальної сутності. Особливо невгамовна вона до студента. А кого він до себе водить? А з ким він спить? А скільки у нього грошей? А що він купує? А що це він раптом варить, посеред ночі, та у такій великій каструлі? Він зроду, голодранець, крім чайника нічого не кип'ятив, по їдальнях вештається. Оглядається вона, піднімає кришку та сує ніс до каструлі. І тихо сповзає між плитою

Здати зброю!
У 1988 році патрулям міста Звенигород вперше видали зброю. Звенигород був найбільш благополучним містом с точки зору злочинності. Хуліганства та пияцтва, як й скрізь, вистачало, навіть з надлишком, але серйозних злочинів було мало. Так ось, настав час, стало неспокійно й у

Нечиста сила
Страшну історію розповів мені один сільський дільничний з Вінницької області. Двоє злочинців захотіли пограбувати сільську крамницю. План їх був дуже оригінальний. Щоб не заважав сторож, вони вирішили його налякати. Було відомо, що сторож людина забобонна, цікавиться розповідями про усіляких відьом та мавок, якими його в надлишку постачають знайомі. Так от, один з злодіїв роздобув фарбу з фосфором, вимазався нею, начепив якийсь балахон та повинен був зображати у такому вигляді привид або небіжчика. Побачивши його вночі, сторож, природно, страшенно перелякався та кинувся бігти. Поки другий злодій обчищав склад, напарник вештався

Бойскаут та дідусь. (П'єса про ввічливість)
Бойскаут: Сідайте, будь ласка, на моє місце. Я ще молодий, я постою!
Дідусь: Дякую, внучку, але мені скоро виходити.
Бойскаут: У тираж?
Дідусь: Як тобі не соромно! Я тобі у дідусі годжуся!
Бойскаут: А, мені здається, я вдало пожартував. Старий, ти однією ногою у
могилі, хоч посміхнися перед інфарктом!
Дідусь: Вгамуйте його хто-небудь! Шмаркач! Я таких, як ти, на фронті ножем вбивав!
Бойскаут: Увага! Всі свідки: пан щойно зізнався, що на фронті був поліцаєм і різав єврейських дітей.
Дідусь: Панове, я не це мав на увазі ... Я не знав, що цей хам єврейської національності.
Перший пасажир: Ну, як це ви не знали?!
Що, по ньому не видно, чи що? Он який носяра з-під кашкета стирчить.
Бойскаут: Я ще й гаркавити вмію!
Другий пасажир: Бачите? Єврейський хлопчик поступився вам своїм місцем, а ви його ножем ...
Дідусь: Так я ... Я ж кажу, що невірно висловився, тому ...
Бойскаут: Тому що вчитися йому ніколи було - йому треба було нас нищіти, світ рятувати арійським порядком.
Міліціонер: Що тут відбувається, панове?
Перший пасажир: Так, ось, пане міліціонер, фашист хлопчика хотів зарізати!
Дідусь: В чому справа