Гумор про Україну

Вірш про україну, жіночі груди вульгарний смішний

...Багата земля України
На пишні і гарні цицьки,
Стирчать вони

Вірш про україну, москалів з матюками смішний

Я живу на Україні
П’ю горілку, ріжу свині

Анекдот про україну, росію, кордон, напис та злість смішний

Напис на україно-російському кордоні: "Обережно!

Вірш про україну, москалів з матюками смішний

Україна, рідний край,
Поле, річка, синій

Анекдот про україну та сало смішний

Українські генетики схрестили свиню зі змією. Тепер ці свині кілька разів на рік скидають сало. Після цього

Анекдот про україну смішний

Чомусь в українській мові передмови типу: "не хочу тебе засмучувати", "не

Анекдот про хабарі та україну смішний

- Люди якої професії не беруть хабарів в

Анекдот про україну, вегетаріанців короткий смішний

Українські вегетаріанці... довели що

Вислів про україну

Проблема України в тому, що нею завжди керують люди

Анекдот про екологію, парламент, москалів, україну чорний смішний

Виступає у парламенті представник правої націоналістичної партії.
Тема доповіді - про екологію.
- Шановні колеги, ну

Вислів про україну, канаду та громадянство

У кожного добропорядного громадянина Украйни є

Анекдот про україну, москалів, гра слів чорний смішний

У конкурсі "Україна очима москалів" переміг пан Василь зі

Вислів про росію, україну та дурнів

У Росії дві проблеми - дурні і дороги. А

Анекдот про грип та україну смішний

Перед сезоном грипу та снігів чоловікам в Україні прописують

Історія про україну смішна

УКРАЇНА — батьківщина замріяних ангелів.
Україна — це святилище незворушних мудреців. Наш головний релігійний ритуал — наполегливе очікування безкоштовного дива. Кажуть, що під лежачий камінь вода не тече. Українці з цим не згодні. Ми триста років сиділи в центрі Європи і чекали «самостійності». Господь не витримав цього знущання і здійснив диво. Вдоволені результативністю своєї релігії, ми чекаємо інших чудес. Наприклад, процвітання і благополуччя. При цьому нас не лякає час і швидкоплинність життя. Ми поводимося мов безсмертні люди, яким не падає на голову цеглина, а лише мішки з твердою валютою.
Українці — це нація, цілком позбавлена комплексу неповноцінності. Зі всіх видів очікування ми обрали найдосконалішу філософську форму. Як особи з усталеним уявленням про світ, ми вганяємо навколишнє життя у зрозумілі нам алгоритми розвитку. Все «знаючи», ми перебуваємо в постійному очікуванні, використовуючи наперед заготовлені ярлики. Черговий парламент для нас — ніщо. Черговий прем’єр для нас — ніхто. Флот — це те, що ділиться саме по собі. Гривня — це рубль. Свиня — це сусід. А сало — це продукт.
Активні ділові люди в наших очах виглядають як стурбовані меркантильні дурні, позбавлені традиційної українській духовності. А з іншого боку, вони підтверджують очікувані нами дива. Не рухаючись з місця і не докладаючи жодних зусиль, ми спостерігаємо за змінами навколо: нашестям іномарок, будівництвом нових крамниць, появою дивовижних товарів. Ми дивимося на все це, як на закономірний наслідок своїх очікувань. Теоретично у нас є все. Головне — дочекатися цього. Непорушність тихого українського раю очевидна. Турки з москалями приходять і проходять, а дівчата з віночками і дідусь з бандурою — вічні.
Свою головну релігійну пісню ми зробили державним гімном. «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці», — тобто самі по собі... «Запануєм i ми, браття, у своїй стоpонцi», — тобто коли-небудь, зараз нам не до цього. «Ще на нашій Україні доленька доспіє», — іншими словами, ситий українець незрілими плодами харчуватися не звик. Для нас доля — це не факт теперішнього часу, а те, що досі не існує. Все, що з нами відбувається, не має ніякого значення, бо в кожній українській хаті мешкають ченці, значно краще від буддійських знайомі з небаченим почуттям нірвани.
Нам дивно спостерігати за поведінкою американців, англійців, французів, росіян і так далі. Вони постійно лізуть у світову історію, щось декларують, «випендрюються», нападають на сусідів. Тобто поводяться як закомплексовані, ущербні люди. Сидячи на порозі своєї хатини, яка з краю, ми повільно жуємо галушку і не можемо збагнути, чого це німці постійно лізуть до нашого